Щоденник залишається обов'язковим атрибутом для школяра, попри те, що чимало шкіл мають свої сторінки в інтернеті й там розміщують відомості про успішність та поведінку учнів. Цей важливий документ почали використовувати на рубежі 19-20 століть у земських школах Російської імперії, які були відкриті у сільській місцевості та в губерніях. Всі учні займалися в одній класній кімнаті з єдиним викладачем. Шкільні щоденники на початку 20 століття містили масу важливих відомостей про свого власника. Наприклад, крім традиційних анкетних даних, зазначали розмір взуття, зріст, ім'я та прізвище улюбленого письменника. Тиждень розпочинався не з понеділка, а з неділі, а також, крім розкладу й оцінок, обов'язково вказувався графік чергувань.
Пізніше ці приналежності почали випускати у щільній обкладинці, а на останній сторінці з'явилася пам'ятка про правила заповнення. Довгий час вони містили лише оцінки та мали стримане оформлення. Ціни на такі вироби були приблизно однаковими, незалежно від того де саме вони надруковані. У другій половині 20 століття з'явилися спеціальні поля, в яких педагоги могли написати гнівні відгуки про обурливу поведінку учня.
У 80-ті дітям набридло нудне оформлення цієї приналежності й вони почали доповнювати їх різнобарвними закладками, вкладали під обкладинку улюблену листівку, а найсміливіші навіть використовували наклейки й перекладні картинки. Щоденник довгий час був для учня за значущістю приблизно таким же важливим документом, як паспорт для дорослого, тому через його відсутність батьків могли навіть викликати до школи. Сьогодні ставлення до цього атрибуту стало більш ліберальним, хоча його наявність все ж є обов'язковою. Але тепер це художньо оформлений виріб, що відображує індивідуальність свого власника й має оригінальний дизайн.
Перш ніж купити таку важливу приналежність звертаємо увагу на наступні аспекти:
Замовити шкільні щоденники з доставленням по Києву та Україні можна на сайті інтернет-магазину Panama.